Що дає людському життю сенс? Що спонукає людину до активних дій, до дій в яких вона перевершує саму себе, відчуваючи потребу й обов'язок творити і чинити в ім'я часом не для всіх зовсім зрозумілої вищої мети?

Були такі люди в минулому, і є вони сьогодні. Український світ набував форми, творчістю, дієвістю і відданністю таких людей. Могли вони бути різними, могли в них бути недоліки, людські слабкості, могли вони бути й неукраїнсько-етнічного походження. Однак - вони "відчули" Україну і вирішили попри різноманітні негаразди бути вірними дочками і синами України. Їх сміло можна назвати батьками української нації, не нації в модернізовано-політичному розумінні, а дійсно нації, як кровно-духовної спільноти, яка відчуває зв'язок між поколіннями - між живими, мертвими і ненародженими. Без цих людей, без традицій і культурної та історичної спадщини, без хоч би слабкого почуття братерства немає ніякого сенсу в існуванні України як явища і незалежної українсьої соборної Держави як її форми, підкріпленої політичною волею та економікою.