Home
Die Ukraine - Ein europäisches Land: Unser Engagement
Наша Школа
01.08.2010
Гей гей гей соколи, приходіть до нас до школи ...
Цими словами залунав шкільний гімн на закінчення першого навчального року новоствореної суботньої школи в місті Гайдельберзі.
Суботню школу відвідує на цей час 22 дітей (серед них 12 дошкільнят), як поінформувала присутніх останнього шкільного дзвоника керівник школи, пані Марія Мельник. Оглядом світлин пригадала пані Марія батькам та дітям про події минулого навчального року 2009/10:
Одразу після відкриття школи у жовтні 2009 діти готувалися до свого першого спільного виступу, а саме - привітання єпископа Петра Крика з Мюнхену, якого українська громада Мангайму та Гайдельберґу очікувала вже в листопаді. Наймолодші відвідувачі школи, за підтримки старших школярів майстерно справилися з цим завданням, за що отримали в подарунок довготривалі овації глядачів.
В грудні завітав до дітей школи Святий Миколай, a в січні діти самі завітали з колядою до пароха отця Ігоря, котрий радо пригостив колядників та вручив щиру пожертву для суботньої школи.
Перші місяці новоствореної школи були не тільки для учнів але й для вчителів повні повчального досвіду. Так стало очевидним, що без підтримки батьків буде складно організовувати шкільні будні, а відтак постала необхідність створення батьківської ради.
31 січня 2010 відбулися перші батьківські збори, на яких було створено батьківську раду та одноголосно обрано пана Андрія Бернадина головою батьківської ради.
Сім´я Бернадин проживає в місті Кайзерлаутен, але відстань 180 км до Гайдельберґу
не стала перешкодою для регулярних відвідин школи.
Далека відстань від місця помешкання до школи не лякає також заступника голови батьківської ради пана Дмитра Трибушного із сім´єю, що мешкає у місті Карлсруе.
Все це говорить про велику свідомість батьків та мотивує вчителів в їх починаннях.
З приходом місяця березня діти готувалися до Шевченківського свята і виступили в школі з віршами великого поета та виставкою малюнків „Я і Україна". На завершення свята школярі та батьки в супроводі відомих у громаді бандуристів Наді та Андрія Капроцьких, якими з гордістю пишається вчительський колектив, заспівали „Думи мої".
В цьому ж місяці березні діти мали змогу ознайомитися з технікою української писанки. Малі майстри та майстрині з великим зацікавленням прислухалися до теорії виготовлення та символіки писанки, щоб пізніше із ще більшим захопленням взятися за розписування своєї власної писанки. І хоча усі ці заняття відбувалися в позашкільний час, батьки охоче підтримали зацікавлення своїх малюків, розуміючи необхідність таких заходів, як одного з важливих елементів виховання дітей у дусі українських традицій та звичаїв.
Тісна співпраця батьків та вчителів уможливила відкриття справжніх талантів не тільки серед малечі, але й поміж батьків. Так одна з мамів, пані Ольга Келлер, подала ідею створення при школі танцювального гуртка. Вона з ентузіазмом взялася за впровадження цієї ідеї в життя і створида дві танцювальні групи, молодшого та старшого віку, заняття яких відбувалися щоразу після уроків.
Своїми першими успіхами в мистецтві танцю поділилися юні новобранці в травні, на святі з нагоди дня матері, чим поповнили і так багату програму з віршами, піснями, трояндами та самостійно виготовленими подарунками, яку діти приготували на честь дорогих мам за підтримки вчителів школи.
Свято Івана Купала - цінна перлина прадавньої української традиції також не залишилося поза програмою заходів першого навчального року. Це стало можливо завдяки ласкавому запрошенню друзів та колег з української суботньої школи у Франкфурті. Святкове дійство відбулося в неділю, 27 червня, в Бад Гомбурзі під творчим керівництвом пані Роксоляни Рахлетської та активної участі обидвох суботніх шкіл.
Ще довго після закінчення свята бриніла в думках традиційна купальська пісня, а смуток з того, що після такого надзвичайного дня прийшов час сідлати коня, чи пак авто, відганяла впевненість в тому, що наступного року святкуємо знову разом.
Озираючись на плідний та багатий подіями перший навчальний рік суботньої української школи у Гайдельберзі, огортало усіх присутніх на останньому дзвонику почуття гордості за приналежність до спільної справи, до однієї великої родини, ім´я якої „Наша школа". Тільки так можна пояснити ентузіазм батьків в підтримці суботньої школи, нові знайомства та справжє приятелювання в новоствореному колі батьків та вчителів.
Та найбільше пишалися школярі, бо вони вони в цей день тримали в руках успішний доказ вкладених зусиль - свої перші свідоцтва.
Приємно лягали на серця педагогів слова подяки та шани з уст голови батьківської ради пана Андрія Бернадина, а вручені ним жовтогарячі соняшники - символ сонця і життя ще довго після закінчення свята потішали відданих своїй справі вчителів та членів організаційного кола школи, як, наприклад, паню Марину Трибушну з Карлсруе, яка, впорядковуючи цінну книжкову спадщину пані Галі Горбач, заложила основу основу шкільної бібліотеки в приміщенні суботньої школи.
Слова подяки та захоплення лунали від гостей свята, що завітали в цей день до школи з далекої Америки, з близької серцю України чи навіть з порівняно недалекого Леннештадт біля Кьольну.
Урочиста частина останнього шкільного дзвоника першого навчального року наближалася помалу до кінця, але саме свято тривало далі, змінюючи куліси шкільного приміщення на приваблююче узбережжя річки Некар.
Все знову пригадувало одну велику родину: чоловіки тримали варту біля „вогню" і піклувалися про смажені ковбаски та стегінця, жіноча частина порядкувала біля багатих на страви „коциків", діти бавилися в копаного м´яча, а серйозніші старші вихованці школи з гідністю допомагали дорослим - не даремно ж вони навчаються в найстаршому класі школи.
І хто б то сперечався, що не з нагоди свята останнього дзвоника першого навчального року ураїнської суботньої школи в місті Гайдельберзі відбувся величезний феєрверк, на який з´їхалися друзі школи та колеги, жителі міста та охочі з усіх усюд...?
А за рік...
Марія Мельник
Лариса Дячук